Типи терраццо розрізняються за розміром мармурової крихти / щебеню, кольору мармуру, а також естетичного ефекту, створюваного декоративними мотивами і орнаментами.
Пастеллоне (pastellone) – найдавніша підлога терраццо, яка починаючи з 15 століття прикрашала житло венеціанців. Цю назву вона отримала завдяки використанню теплих кольорів і відтінків. Традиційні кольори пастеллоне: червоний (виходить завдяки додаванню червоної кіноварі); жовтий (виходить завдяки використанню жовтої охри або Сієни). Також зустрічаються рідкісні приклади зеленого пастеллоне, одержуваної із зеленої глини провінції міста Тревізо.
Класичний венеціанський терраццо – терраццо дев’ятнадцятого століття, що складається з “висіву” мармурової крихти різних кольорів і розмірів. Спочатку укладаються більші фракції, а закінчують дрібнішими, якими заповнюють весь простір, що залишився. Часто в підлогу вставляють також гладкі нарізані вручну пластинки з цінних видів мармуру, скляну мозаїку, перламутру, а також білі окатиші гальки. Парадності цьому різновиду терраццо надають декор і орнамент, роблячи його твором мистецтва, подібно кам’яному килиму. Такий тип терраццо називається венеціанський терраццо з мозаїкою.
Терраццо палладіана – це терраццо в класичному стилі часів архітектора Палладіо, також званий терраццо з великих пластин. Зовні він нагадує дороги стародавнього Риму, звані “opus incertum” (римська нерегулярна кам’яна кладка). Спочатку цей тип підлоги був використовувався для мощення зовнішніх доріжок; потім він був адаптований для житлових приміщень і офісів. Цей тип терраццо був особливо в моді в шістдесяті роки минулого століття.
Вироби з венеціанського терраццо – особлива техніка дозволяє створювати з терраццо облицювання сходів, стільниці та піддони.