Терраццо або “Венеціанський терраццо” (іт. Terrazzo alla veneziana) – різновид безшовної мозаїчної підлоги. Створюється виключно з натуральних матеріалів, таких як вапно і її похідних (цемент) з додаванням каменю, мармуру, скла та інших матеріалів дрібних, середніх і великих фракцій. Традиції створення венеціанського терраццо передаються з покоління в покоління і зберігаються в родинах, об’єднаних Консорціумом майстрів-терраццьерів.
Історія
Передісторія венеціанського терраццо сягає початку підлогових декорацій античної Греції, де підлога викладалася галькою і цементували вапном або глиною.
Потім цей вид декоративної підлоги запозичив Стародавній Рим, де він і прижився. Саме тоді техніка створення терраццо отримала подальший розвиток під назвою заливна кладка (opus signinum) або підлогу варварів (pavimentum barbaricum).
В Італії підлога «заливна кладка» створювалася з суміші вапна і тертої цегли, які надавали їй рожевий колір. А якщо в суміш додавалися шматочки мармуру, ця підлога вже мала назву segmentatum (сегментована). Сьогодні такі підлоги можна побачити в музеях під відкритим небом. На зміну заливної прийшла мозаїчна підлога (opus tessellatum або opus vermiculatum). Найвищого розквіту вона досягла на заході Римської імперії, за часів раннього християнства і Візантії.
За часів нашестя варварів сліди розвитку цього ремесла в Римі губляться. Однак в північній області Італії, Фріулі (частини Венеціанської республіки), цю підлога не забули. І в кінці 15 – початку 16 століття майстри ремісники повсюдно застосовували цей вид підлогового покриття, ввівши його в широкий ужиток.
Перші прототипи венеціанських підлог з’явилися в Венеції ще на початку 12 століття. Тоді це було заливне трамбовання підлоги coccio pesto – суміш товченої теракота з вапном (або по-венеціанські paston) – спадкоємець римської opus signinum (заливні кладки).
В кінці 12 – початку 13 століть з розквітом Венеціанської республіки і розвитком транспортної системи збільшилися обсяги вантажоперевезень. Це дозволило в якості наповнювача суміші підлоги почати використовувати мармур з пагорбів Верони і з Істрії (нині західна частина Хорватії і Словенії, в ті часи також входили до складу Венеціанської республіки).
З кінця 14 і до кінця 19 століття широко застосовувалася технологія створення підлоги терраццо на основі стяжки. З плином часу вона все більш удосконалювалася, а поверхня підлоги все більше прикрашали кам’яною крихтою, подібної хаотичною мозаїці.
Так, з кінця 15 століття і до наших днів простою або декорований терраццо з мармурової крихти залишається найпоширенішою у Венеції і найбільш затребуваною підлогою в аристократичних будинках, віллах і престижних закладах не тільки у Венеціанській області, а й у всій Італії. Вони вигідно відрізняються вишуканою красою, а також великою довговічністю і легкістю обслуговування.
Венеціанський терраццо сьогодні
Венеціанський терраццо донині прикрашає підлоги престижних вілл, апартаментів, громадських закладів високого класу.
Зовнішній вигляд венеціанського терраццо відображає тенденції сучасності: це і новомодні стилі, і традиційні класичні.
Серед класичних стилів популярний і ампір, і бароко, і рококо. Нерідко зустрічається використання і давньоримських мозаїчних рішень. Дуже популярні також стилі Бель Епок – модерн, Ліберті, арт деко. Також популярний терраццо в класичному стилі часів архітектора Палладіо.
Все частіше використовують мінімалізм і модернізм. Можливі навіть рішення в стилі хай-тек із застосуванням скловолокна.
Сьогодні венеціанський терраццо часто використовують не тільки для підлог, а й для облицювання сходів, також роблять з нього стільниці та піддони для душових кабінок.
Венеціанський терраццо особливо вдале рішення для покриття підлог із підігрівом.